Главная Украинские Favbet Лига Олексій Зозуля: "Лікарі казали, що біль довго буде давати про себе знати"
^

Олексій Зозуля: "Лікарі казали, що біль довго буде давати про себе знати"

1203
Олексій Зозуля: "Лікарі казали, що біль довго буде давати про себе знати"
Фото - koloskovalivka.com

Захисник "Колосу" Олексій Зозуля прийшов у наш клуб у 2017 році, зіграв за команду у Першій лізі в сезонах 2017/2018 та 2018/2019, а також провів 14 матчів за ковалівську команду у дебютному сезоні в УПЛ. Але у зимове міжсезоння прикро отримав травму на другому навчально-тренувальному зборі у Туреччині.

- Я порвав зв’язку на гомілкостопі на другому зборі, і поки я лікувався, поки була реабілітація, вже і карантин почався (сміється). Зараз нормально себе відчуваю, тут у нас поруч ліс є, тож я виходжу бігаю. Але самому важко, сильно не побігаєш. Добре, що зв’язка не бентежить. Я місяць у лангеті ходив, гіпс-лангет. Реабілітація теж близько місяця відбувалася. І лікарі казали, що я можу за два-три місяці працювати у загальній групі. Але як раз карантин прийшов. Хоча я вже пробіжки починав робити і індивідуально займався, а потім готувався повернутися у загальну групу, коли зупинили чемпіонат. Тепер ми всі в очікуванні, але сподіваюся, що все буде добре.

- Дискомфорту не відчуваєш після відновлення?

- Ну скажу так – травма ця сама по собі специфічна. Лікарі казали, що біль довго буде давати про себе знати. Невеличкий дискомфорт був, але що робити… Потрібно відновлюватися та набирати форму. Коли почнуться тренування з командою, потрібно хоч у якихось кондиціях бути (сміється).

Читайте также: Владимир Лысенко: "Суркис мог и обнять, и поцеловать, но мог и матом наругать, если сильно "залетел"

- А що до карантину?

- Проводимо карантин вдома, узаперті як то кажуть. Особливо нікуди не ходимо, у магазин тільки. У мене поруч мама мешкає, і брат мій, тож бачимося. На дачу вибираємося, є така можливість. Дача на Осокорках, невеличка, проста. А ми мешкаємо у районі Харківського шосе, тож зручно. І батьки поруч, також зручно.

Хоча, ми на дачу не так часто виїжджаємо. Просто, щоб побути із родиною на свіжому повітрі. А так у мене від дому недалеко ліс, тож там можу пробігтися у хорошому темпі. Ну, і вдома статику роблю, вправи. У групу командну тренери писали нам комплекс вправ, які потрібно вдома робити. Я десь півтори години виділяю на тренування, неважливо – зранку чи вдень, або навіть увечері. Для мене без різниці, коли сам для себе вирішую – так і займаюся. Розумію, що мені це потрібно вкрай, адже я вже більше двох місяців пропустив.

- Наше традиційне питання – як ти прийшов у футбол?

- У дитинстві я постійно грав у дворі з хлопцями, а у моєї бабусі була знайома – і вона сказала: "Йди на футбол"!

І у десять років мій батько відвів мене у ДЮСШ "Хімволокно", там тренер був знайомий. "Хімволокно" — це команда така була, а стадіон був неподалік від метро "Чернігівська". І там у них дитяча школа була. Мій перший тренер – Юрій Олександрович Фролов, він мене одразу взяв у групу, і я почав потрохи грати. А через рік мене у "Динамо" забрали.

Читайте также: Кирило Петров: "Динамо" для мене рідний клуб, але я не відчуваю якусь ностальгію"

- Хтось порадив тебе динамівським тренерам?

- Можливо мій тренер порадив, точно зараз не пригадаю. Ми багато грали матчів проти динамівських однолітків, хоча і програвали їм завжди по 0-6, 0-7 (сміється). І після одного з матчів до мене підійшов динамівський тренер Сергій Сергійович Коновалов і запитав: "Бажаєш у Академії "Динамо" займатися"? Звісно, будь-який хлопець мріє про "Динамо".

І я перший місяць ходив, тренувався, а він дивився на мене. І потім він мене взяв у команду, і я зачепився, і до кінця школи був у "Динамо" (Київ). Ми двічі чемпіонами були, тож така у мене історія.

- Кого відзначиш по своїй віковій категорії у школі?

- Відзначу Джано Ананідзе, який у московський "Спартак" потім перейшов і десять років там відіграв. Коли він у динамівську академію приїхав з Грузії, ніхто не зрозумів, що він тут робить (сміється). А потім команда поїхала на турнір у Конотоп, і він як почав там всіх обігрувати, та забивати, всі в шоці були. І він у нас півтори роки був, у нього з "Динамо" не склалося, Джано поїхав у "Спартак", і у віці 18 років вже в основі другої команди грав.

А так, у нас дуже багато хлопців талановитих було – Артур Рудько, Артем Шабанов, Пилип Будківський, Володимир Коваль, Дмитро Рижук, Тьома Сухоцький та інші хлопці. Взагалі, у нас був дуже хороший рік, багато футболістів, які на хорошому рівні грають.

Читайте также: Євгеній Морозко: "Коли грали із "Зорею", здавалося що у них у центрі грають десять футболістів"

- Як закінчилася історія з "Динамо"?

- Після Академії мене не взяли навіть у дубль, Володимир Федорович Мунтян не розглядів в мене футболіста (сміється). Тож, я півроку взагалі був без команди і тренувався з ЦСКА. Потім у "Ворсклу" поїхав у дубль – не взяли, у "Металіст" у дубль – не взяли, поїхав у запорізький "Металург". У них там команда була "Металург-2", яка у Другій Лізі грала. І мене взяли у цю команду, і ось так я почав професіональним футболом жити.

- Як виник варіант з "Колосом"?

- Цьому переходу посприяв Сергій Олександрович Простинкін, він мене знав добре по Полтаві. І коли Назар Шевченко зламався на тренуванні, "Колосу" потрібен був терміново лівий захисник. А "Верес" тоді вийшов у Вищу лігу, і мене відчепили. І Санич мене порекомендував Руслану Володимировичу Костишину. Я приїхав, потренувався, зіграв одну гру і Руслан Володимирович запропонував залишитися у клубі. Він одразу сказав, що завдання – вихід у Прем’єр-лігу. Мені це сподобалося. І хоча ми у той сезон не вийшли до вищого дивізіону, ми вийшли наступного. Мені ще Сергій Олександрович казав, що "Колос" буде прогресувати. І я потім зрозумів, що вихід "Колосу" до Прем’єр-Ліги – це питання часу.

- І як тобі гралося в УПЛ? Відчув різницю?

Читайте также: Андрій Богданов: "Селюк розповідав мені різні байки, жалію, що багато його слухав"

- Якщо чесно, важче було перші матчі у Прем’єр-Лізі грати. Тому що ти виходиш і розумієш, що тут інший рівень. Вище рівень футболістів, аніж у Першій лізі. Коли там грали, думали – та що там та УПЛ, нічого там такого надприроднього… А насправді рівень відрізняється. Швидкості трохи інші, ну і рівень виконавчої майстерності вищий. І перші три-чотири гри було важкувато у фізичному плані. Поки звик до інших швидкостей, поки пристосувався. І потім все вже було нормально.

- Тож, ти виступом команди задоволений?

- Так, я думаю у нас багато чого вийшло у перший сезон в УПЛ. Були хороші ігри, були не дуже, але хороших було більше. Я думаю, що своєю працею та своєю грою ми заслуговуємо на те місце, де "Колос" наразі знаходиться. Звісно, є ще над чим працювати, є куди рости. І коли на травмі був, і дивився за грою "Колосу", то дуже приємно було бачити нашу гру. Взяти, наприклад, наш матч проти "Шахтаря" на "Оболонь-арені". Коли таке було, щоб хтось "Шахтар" ганяв (сміється)? Так було приємно з трибуни дивитися, як наші хлопці закрили донеччан на їхній половині, і ті просто м’яч вибивають подалі. Я думаю, що команда рухається у правильному напрямку, а футболістам потрібно чітко виконувати те, що каже тренерський штаб.

Читайте также: Олександр Волков: "Раніше подобався Андрій Шевченко, зараз це Мане з "Ліверпуля"

- Коли був на трибуні "Оболонь-арени", хотілося вибігти на поле та допомогти команді?

- Та, звичайно! Ти на трибуні так хвилюєшся за команду! Скажу, що коли на трибуні – переживаєш більше, аніж коли на поле виходиш. Я не знаю, що відчувають тренери, коли хвилюються під час ігор. Це ж можна посивіти від переживань. А так, звісно, коли ти не у процесі, то неприємно. Тому що хочеться тренуватися, грати, хочеться постійно бути у роботі.

- До речі, про тренера. Три слова, які охарактеризують Руслана Костишина…

- Емоції, справедливість, вимогливість.

- Рано чи пізно карантин завершиться, ти повернешся у загальну групу. Як ти ставишся до конкуренції?

- Ну, це футбол, це футбольне життя. В будь-якій команді є конкуренція, і це нормально. Коли в тебе немає конкуренції – ти не будеш прогресувати. У мене були такі періоди, коли в мене не було конкуренції в команді, і в один момент ти можеш вимоги до себе зменшити. А коли у тебе є здорова конкуренція, то це завжди добре. Взагалі, я вже дуже скучив за командою. Хочеться просто прийти та потренуватися з хлопцями. А потім хочеться вийти і просто зіграти гру. Хочеться зі всіма побачитися, побачити їхні посмішки, "притравити". Адже це частина нашого футбольного життя. І цього реально зараз не вистачає!

Читайте также: Євген Задоя: "Лєднєв - найсильніший півзахисник УПЛ прямо зараз"
. Главные новости футбола в Viber viber background
Читать
. Главные новости футбола в Telegram telegram-background
Читать
Оцените
Поделитесь
Источник: Официалный

Статьи

Все статьи
Здравствуйте!
Мы заметили что вы используете блокировщик рекламы. Очень просим отключить его для footboom.com Реклама основной источник дохода для нас. Без нее мы не сможем оплатить работу журналистов.
Добавить в исключения